Дексдомітор 0,5 мг/мл, 10 мл

Форма випуску, склад і паковання

Розчин для ін'єкцій прозорий, безбарвний.

Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат, пропілапагідроксибензоат, натрію хлорид, вода д/і.

Розфасований по 10 мл у скляні флакони, укупорені гумовими корками, укріпленими алюмінієвими ковпачками, забезпеченими пластиковими ковпачками контролю першого розкриття. Флакони упаковані в індивідуальні картонні пачки в комплекті з інструкцією із застосування.

Фармакологічні (біологічні) властивості та ефекти

Дексметоомідин, що входить до складу препарату Дексдомітор^®є сильним селективним альфа₂— адреноміметиком, основна дія якого полягає в гальмуванні передавання нервових імпульсів в адренергічних синтезах завдяки конкуреналіну з норадреналіном. Під дією препарату в тварин розвивається пригнічення ЦНС, підвищується больовий поріг. Дія дексмедетаометридину залежить від дози: малі дози мають середню седативну дію без анальгезії, тоді як високі дози викликають чималий седативний і анальгізувальний ефект.

Дексметоомідин добре всмоктується після ін'єкції, швидко розподіляється в організмі та легко долає ГЕБ. Концентрація препарату в крові досягає максимуму через 15-30 хв. Понад 90% препарату зв'язується з білками плазми крові. Період напіввиведення у собак становить 40-50 хв, у кішок — 60 хв. Дексметоомідин метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.

За ступенем впливу на організм дексмедеомідин належить до високонебезпечних речовин (2 клас небезпеки відповідно до ГОСТ 12.1.007).

Показання до застосування препарату ДЕКСДОМТОР^®

— для отримання седативного ефекту й анальгезії в собак і кішок під час хірургічних операцій, різних клінічних досліджень;

— для запобігання агресивності тварин.

Рекомендується використовувати препарат для преміокації за загальної анестезії.

Порядок застосування

Дексдомітор^® вводять собакам в/в або в/м, кошкам - в/м.

Дозу препарату підбирають залежно від необхідного ефекту, індивідуальних особливостей та породи тварини. Високі дози викликають виражений седативний ефект і анальгезію, низькі дози надають тільки седативну дію. Для собак дрібних порід потрібна вища доза препарату, ніж для великих собак.

Використання дексмедетамоїдину як засіб для премідикації в собак і кішок неабияк знижує кількість препарату, необхідного для індукції наркотичного матеріалу, тому треба з обережністю вводити внутрішньовенні анестетики та уважно стежити за станом тварини.

Кількість інгаляційних анастетиків для підтримки наркотичного тракту також знижується.

Для досягнення седативного ефекту й анальгії Дексдомітор^® з вмістом дексмедетамоїдину 0.1 мг/мл застосовують у таких дозах: собакам — 0.5-2 мл/10 кг маси; кішкам — 0.5 мл/кг маси; Дексдомітор^® з вмістом дексмедетамоїдину 0.5 мг/мл у таких дозах: собакам — 0.1-0.8 мл/10 кг маси; кішкам — 0.1 мл/кг маси.

Дози дексмедетомірина собакам розраховані на одиницю площі поверхні тіла (мкг/м²): в/в - до 375 мкг/м² площі поверхні тіла; в/м — до 500 мкг/м²площі поверхні тіла.

Під час введення спільно з буторфанолом (0.1 мг/кг) для глибокої седації й анальгезії доза дексметоомідина для в/м введення становить 300 мкг/м²площі поверхні тіла. Доза дексмедетомоїдину як препарат для премієдикації становить 125-375 мкг/м² площі поверхні тіла, її вводять за 20 хв до індукції під час процедур, що вимагають анестезії. Доза має бути скоректована залежно від типу хірургічного втручання, тривалості процедури та темпераменту тварини.

Спільне використання дексмедетамоїдину й буторфанолу викликає седативний і анальгезувальний ефект, що починає не пізніше ніж 15 хв після введення, і досягає максимуму в межах 30 хв після введення. Седативний ефект триває впродовж не менш ніж 120 хв після введення, анальгезувальний ефект — упродовж не менш ніж 90 хв. Повне відновлення свідомості відбувається впродовж 3 год.

Премедикація з використанням дексмедетаометрину неабияк знижує дозу необхідного індуціювального агента та знижує кількість інгаляційних аностетиків для підтримки наркотичного тракту. Для досягнення анестезії спільно з пропофолом і тиопенталом забезпечує зниження їхнього доз на 30% і 60% відповідно. Дексметоомідин сприяє досягненню постопераційної анальгезії впродовж 0.5-4 год, однак цей період залежить від низки чинників, і наступну дозу анальгетиків треба вводити відповідно до клінічної оцінки.

Дози, що ґрунтуються на масі собак, наведені в таких таблицях.

Рекомендується використання каліброваного шприца для забезпечення точного дозування під час введення невеликих обсягів.

Дози препарату Дексдомітор^® з вмістом дексмедедетаміну 0.1 мг/мл для премітекації в собак

Дози препарату Дексдомітор^® з вмістом дексмедетаометрину 0.5 мг/мл для преміокації в собак

Дози препарату Дексдомітор^® для глибокої седації й анальгезії з буторфанолом у собак

Дози дексмедетоомідину кошкам розраховані в мкг на кг маси тварини.

Під час використання препарату Дексдомітор^® для проведення неінвазивних втручань, операцій, що заподіюють біль від слабкого до помірного, а також процедур і оглядів, що вимагають утримання, заспокоєння й знеболювання, доза для котів становить 40 мкг дексметовітину на кг маси, що еквівалентно 0.4 мл препарату Дексдомітор^® з вмістом дексмедетамоїдину 0.1 мг/мл на кг маси або 0.08 мл препарату Дексдомітор^® з вмістом дексмедетамоїдину 0.5 мг/мл на кг маси тварини.

Використання препарату Дексдомітор^® для анестезії спільно з пропофолом забезпечує зниження дози останнього на 50%. Усі анестезики, які використовуються для індукції або підтримки наркотичного тракту, треба вводити в кількості, необхідному для досягнення ефекту.

Наркоз може бути індуціований через 10 хв після в/м введення кетаміну кішкам у дозі 5 мг/кг або в/введення пропофолу.

Планована седативна та анальгезувальна дія досягається в межах 15 хв після введення та підтримується впродовж 60 хв після введення препарату. Для підтримки седативної та анальгезувальної дії препарат можна вводити повторно через 10-15 хв після першого введення. Дозу повторного введення визначає ветеринарний лікар залежно від стану тварини.

За потреби седація може бути інвертована препаратом Антиседан^®.

Для запобігання сухості очей треба застосовувати відповідний для цього лубрикант.

Після застосування препарату тварини мають бути в теплі та за постійної температури, як під час процедури, так і під час відновлення свідомості.

Рекомендується не давати тваринам їжу впродовж 12 год перед введенням препарату Дексдомітор^®, вживання води не обмежений.

Після введення препарату тварині не треба давати воду або їжу доти, поки не відновиться здатність ковтати.

Нервовим, агресивним або збудженням тваринам необхідно дати можливість заспокоїтися перед введенням препарату.

Треба регулярно контролювати дихальну та серцеву діяльність. Пульсова оксиметрія може бути корисною, але не ключовою для адекватного моніторингу. У разі послідовного використання дексмедеомідину та кетаміну для індукції наркотичного тракту в котів має бути доступне обладнання для ручної вентиляції легень у разі пригнічення дихання або грипу. Також рекомендується мати в доступі кисень на випадок підозри або виявлення гіпоксемії.

Лікарських і ослаблених тварин треба піддавати премідикації препаратом Дексдомітор^® перед індукцією й підтриманням загального наркотичного препарату тільки на підставі оцінки співвідношення ризику та користі.

Треба уникати порушення режиму дозування препарату.

Побічні ефекти

Безпосередньо після введення препарату можливе зниження АТ, яке потім відновлюється до нормальних значень або значень дещо нижче від нормального. У собак і, особливо, в кішок можлива блювота в перші хвилини після ін'єкції препарату Дексдомітор^®.

Під час введення препарату Дексдомітор^® можливе зниження ЧСС і дихальних рухів, гіпотермія. Крим'яний тиск спочатку підвищується, а потім приходить у норму або стає нижче за норму.

Через 5-10 хв після введення може виникнути блювота. У деяких собак і кішок блювота може виникати у разі відновлення свідомості.

Іноді розвивається блідість і/або цианоз слизових оболонок. У кішок часто можливе підсихання слизової оболонки очей і рогівки.

Під час седації може виникнути м'язовий тремор, у рідкісних випадках — помутніння рогівки, набряк легень.

Під час використання препарату Дексдомітор^® як засіб премідикації в собак можливі брадипное, тахіпное, блювота. Також можуть виникнути брадіаритмія й тахіаритмія, включно з глибокою синусовою брадикардією, AV-блокаду (I і II ступеня) і зупинкою синусового вузла. У рідкісних випадках спостерігаються передчасні наджелудочкові та шлункові екстрасистоли, пауза синусового вузла й AV-блокада III ступеня.

Під час використання препарату Дексдомітор^® як засіб премідикації в кішок можливі блювоти, поклики до блювання, блідість слизових оболонок і знижена температура тіла. У разі в/м введення в дозі 40 мкг/кг (з подальшим введенням кетаміну або пропофолу) часто виникла синусова брадикардія та синусова аритмія, іноді AV-блокада I ступеня і рідко — передчасна наджелудочкова деполяризація, передсерда бігемінія, пауза синусового вузла, AV-блокада II ступеня або запаздувальні скорочення шлуночок.

У разі одночасного введення кішкам кетаміну в дозі 10 мг/кг і дексметоміридину в дозі 40 мкг/кг можливий розвиток тахікардії.

У разі послідовного використання препарату Дексдомітор^® і кетаміну з інтервалом 10 хв у кішок іноді може виникнути AV-блокада або екстрасистолу. очікуваними явищами є рідкісне дихання, що перемежується дихання, гіповентиляція, грип. Відмітають гіпоксемію, особливо в перші 15 хв дексметоомідин-кетамінової анестезії. Після таких процедур спостерігалися блювота, зниження температури тіла та нервозність.

У разі одночасного застосування препарату Дексдомітор^® і буторфанолу в собак може спостерігатися рідкісне дихання, прискорене дихання, нерегулярне дихання (апное впродовж 20-30 сек із подальшими кількома швидкими подихами), гіпоксемія, судоми або тремор м'язів, барахтання, збудження, підвищене слиновиділення, поклики до блювання, блювання, сечовипускання, шкірна еритема, раптове пробудження або тривала седація. Можливі брадіаритмія й тахіаритмія, які можуть містити синусову брадикардію, AV-блокаду I та II ступеня, зупинку або паузу синусового вузла, а також передчасні передсерді, наджелудочкові та шлункові екстрасистоли.

Передозування

Передозування препарату може призводити до уповільнення пробудження після анестезії та седації. У деяких випадках можливе пригнічення кровообігу та дихання. У разі передозування або якщо дія препарату Дексдомітор^®стає потенційно небезпечним для життя тварини, необхідно ввести відповідну дозу препарату Антиседан^®.
Антиседан^® вводять у/м одноразово.

Для собак доза препарату Антиседан^® у мл дорівнює 1/5 доза препарату Дексдомітор^®з вмістом дексмедетаометрину 0.1 мг/мл і дозу препарату Дексдомітор^® з вмістом дексмедетаометрину 0.5 мг/мл.

Для кішок доза препарату Антиседан^® у мл дорівнює 1/10 дози препарату Дексдомітор^® з вмістом дексмедетаометрину 0.1 мг/мл і половині дози препарату Дексдомітор^® з вмістом дексмедетаометрину 0.5 мг/мл.

У разі подальшого пригніченого стану в тварини можна ввести Антиседан^® повторно через 10-15 хв.

Протипоказання до застосування препарату ДЕКСДОМТОР^®

— важкі системні захворювання;

— серцева недостатність;

— порушення функції печінки або нирок;

— вагітність і період лактації;

— вік собак молодший за 4 місяці;

— вік кішок молодший за 3 місяці;

— підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату.

Особливі вказівки та заходи особистої профілактики

Безпека препарату Дексдомітор^® для вагітних і тварин, що лактують, не була встановлена, тому не рекомендується застосовувати препарат вагітним і тваринам, що лактують.

Дексдомітор^® потенціює дію препаратів, що пригнічують ЦНС: транквілізаторів, седативних засобів, препаратів для загальної анестезії. Тому необхідно відповідно коригувати дозу.

Дексдомітор^® не призначений для застосування продуктивним тваринам.

Заходи особистої профілактики

Під час роботи з препаратом Дексдомітор^® треба дотримуватися загальних правил особистої гігієни та техніки безпеки, передбачених під час роботи з лікарськими препаратами. Після закінчення роботи треба ретельно вимити руки теплою водою з милом.

У разі випадкового контакту лікарського препарату зі шкірою або слизовими оболонками очей їх необхідно промити великою кількістю води. Людям із гіперчутливістю до компонентів препарату Дексдомітор^® треба уникати прямого контакту з лікарським препаратом. У разі появи алергічних реакцій або випадкового потрапляння препарату в організм людини треба негайно звернутися до медичного закладу (з собою мати інструкцію із застосування або етикетку), не треба водити автомобіль.

Порожні флакони з-під лікарського препарату забороняється використовувати для побутових цілей, вони підлягають утилізації з побутовими відходами.

Умови зберігання Дексдомітор^®

Препарат треба зберігати в закритому пакованні виробника в сухому, захищеному від прямих сонячних променів, недоступному для дітей місці, окремо від харчових продуктів і кормів за температури від 2 °C до 25 °C.

Невикористаний препарат утилізують відповідно до вимог законодавства.

Термін придатності Дексдомітор^®

Термін придатності за дотримання умов зберігання — 3 роки від дня виробництва, після першого відкриття флакона — 28 днів, після змішування в одному шприці з кетаміном і/або буторфанолом — не більш ніж 2 год. Забороняється застосовувати Дексдомітор^® після закінчення терміну придатності.